Василь Нагірний: вчити, розвивати, будувати

 

 

2018 рік Стрийська районна рада проголосила на Стрийщині Роком Оксани Бандери, сестри Провідника ОУН Степана Бандери, і Василя Нагірного, українського галицького архітектора та громадського діяча кінця ХІХ – початку ХХ століття, уродженця села Гірне. В січні виповнилось 170 років від дня народження нашого краянина Василя Нагірного. За його проектом на Стрийщині збудовано 8 церков: в Дашаві, селах Верхня Стинава, Вівня, Конюхів, Олексичі, Розгірче, Сихів, Ходовичі. 

Народився Василь Нагірний у 1847 р. в селі Гірне, в селянській родині. Освіту здобув у Те х н і ч н і й А к а д е м і ї у Львові (1870-1871) та у Федеральній політехнічній школі Швейцарії в Цюріху (1871-1875). Після закінчення навчання залишився працювати в Цюріху на різних посадах в архітектурних будівельних бюро, зокрема і кантональному уряді. До 1882 р. працював у Швейцарії, де, між іншим, був членом товариства ”Славія” , знайомиться з діячами “Громади”, зокрема і М. Драгомановим. Знайомлячись з передовими методами господарського життя, з найкращим в тодішній Європі кооперативно-споживчим товариством Цюріху, Нагірний бажає втілити цей досвід у рідному краї. 

У 1882 р. він приїжджає до Львова. Ще на деякий час виїжджає до Києва і з 1883 р. розпочинає свою працю у Львові. Треба відразу відзначити, що Василь Нагірний в житті був дуже активною людиною з чітко визначеною громадською позицією і його праця не замикалася лише на виготовленні проектів, чи як тоді окреслювалося планів споруд. Він був відомим організатором українського громадського життя, засновником і довголітнім директором “Народної торгівлі”, товариства українських ремісників “Зоря”, “Дністра”, товариства “Народна гостинниця”, “Ремісничої бурси”, товариства українських слуг і заробітників “Труд”, першим довголітнім головою руханкового товариства “Сокіл” та інших. Довгий час працював головним редактором газети “Батьківщина”, разом з Юліаном Панькевичем та Іваном Трушем заснував у Львові Товариство для розвою руської штуки і був організатором його першої виставки у 1898 р. І попри свою величезну громадську роботу створив проекти понад 200 церков, більшість з яких були зреалізовані, втілені в життя.

 

Вартим уваги є те, що розпочинаючи свою діяльність архітекта у Львові, Василь Нагірний відвідав Київ, вивчаючи його будівлі і храми. Усвідомлюючи галицьких русинів єдиним народом з наддніпрянцями, він в засадах творення нового церковного, питомо українського стилю старався опертись і на київське будівництво, щоби, показавши єдність галичан з царгородським візантійським центром, звідки було прийнято обряд хрещення, не упустити і єдність зі всіми українськими землями. В одній з перших своїх статей про будівництво нових церков (1890 р.) Василь Нагірний зазначав: “Наша питома церква - дерев’яна трибанна.” А підсумовуючи свою двадцятилітню працю у 1905 р. писав: “... Треба при проектуванню наших церков задержати те, що з уставом церковним та з істориєю нашої церкви стоїть в тісній звязи, то є поземий поділ пляну і копули. Місце, де відправляється богослуження і розподіл побожних після полів обусловлюють розділ будівлі церковної на три части, а звязь нашого обряду з сходом маркуєся копулою, котра хоть в бігу часу прибирала ріжні форми, а все лишалася на наших церквах і завершувала їх так, як завершувала святині Візантії. До сих підстав мусить примінятися архітектура внішия і тут надається найлучше стиль візантійський і романський, хотяй і дорицькому стилсви не мож відмовити тут місце” .

 

Першою пробою в проектуванні церков була дуже успішна побудова церкви в Новому Яричеві під Львовом, за що при освяченні її отримав срібну медаль з рук митрополита Сильвестра Сембратовича. Проект церкви був розроблений у 1883 р., а вже при її освяченні у 1890 р. в нього було декілька готових церков, а ще більше проектів. Газета “Діло” у 1898 р. сповіщала, що “за планами Василя Нагірного” розпочалося або вже збудовано 54 споруди (13 з них дерев’яні) . А у 1902 р., по двадцяти роках праці була закладена у с. Гічва (Гучва, тепер Польща) сота, на жаль, на сьогодні не збережена церква. В наступні роки (помер архітект 21 січня 1921 р.) він створив ще коло 200 проектів. Його церкви розкидані по всій території Галичини – теперішніх Львівській (122), Івано-Франківській (30) та Тернопільській (21) областях України, Перемиському (11), Кроснянському (10), Ряшівському (3) та Новосанчівському (3) воєводствах Польщі, а також в по одній в Чернівецькій (Україна) та Сучавській (Румунія) областях Буковини. З відомих на сьогодні 204 проектів 20 не були реалізованими (для прикладу проекти п’ятиверхих церков в Богородчанах 1903 р. та Судовій Вишні 1890 р.).

 

Ще у 1905 р. Василь Нагірний написав: “Дасть Бог, що з бігом часу і з розвоєм наших сил умислових витвориться на основі наших мотивів наш спеціяльний руський стиль будівельний; в тім напрямі належить трудитися, а поки що треба покористовуватися тим, що розум і спосібності люцкі на поли штуки через довгі століття створили, нам переказали, приміняючи се до наших обставин з увзглядненєм того, що з сеї области свого питомого в нас маємо. До створення нового стилю треба геніїв мисли, треба можних покровителів їх і треба цілих століть часу.”